сентенції

    

Е. Уайт

Молитва - наближення до Всемогутнього

Як ми розуміємо молитву? Яка ж мета молитви?

Чи це лише перечислення наших прохань, потреб та проблем у прийнятній для Бога формі?!

Адже ми знаємо, що Бог запрошує нас до молитви не для того, щоб бути всемогутнім чарівником, який виконуватиме всі наші бажання.

Мета молитви набагато глибша. Молитва - це спосіб досягнення ближчих взаємин із Богом. Молитва передбачає знання Бога, любов до Нього, поклоніння Йому та налагодження постійного зв'язку з Ним. Молитва - це усвідомлення того, що Бог існує та є Особою, яка постійно присутня біля нас. В молитві ми прославляємо Бога, висловлюючи повну залежність від Нього. У ній ми переживаємо досвід Божої присутності, прощення, сили, мудрості, радості, любові та впевненості.

У Біблії помітно, що впродовж історії Бог прагне, щоб Його діти знали про Його присутність посеред них. Коли Бог вивів ізраїльтян з Єгипту і повів їх пустелею до обіцяної землі, то Він знав, що вони будуть відчувати страх та самотність. В них не було війська, їх не оточували міцні фортеці, котрі б захищали від ворогів... Вони навіть не знали шляху до обіцяної землі, але вони розуміли, що є Божим народом і Він обіцяв їх охороняти й захищати. Проте, їм було важко відчути Його присутність, тому Бог бажав запевнити їх в тому, що Він постійно з ними, - куди б вони не пішли, Бог виявляв їм свою присутність. "А Господь йшов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі - в стовпі вогню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі" (Вих.13:21).

Якщо народ раптом почав сумніватися, чи йде у потрібному напрямку, треба було лише підвести голову і подивитися на стовп хмари. Якщо ж раптом їх опановував страх, требу було тільки подивитися вгору на стовп вогню, яких освітлював увесь табір. Все це Бог чинив для того, щоб вони бачили Його святу присутність посеред них.

Новий Завіт починається з того, що Бог проиходить до людей в Особі Ісуса Христа, Свого Сина. Обіцяне Дитя повинні були назвати Еммануїлом - "з нами Бог" (Мт.1:23). Євангелист Іван пояснює значення народження Ісуса: "І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди" (Ів.1:14). Божа присутність в Христі була дуже могутньою. Вона перетворювала  звичайних грішників на ревних і посвячених апостолів, що "сколотили світ" (див.Дії ап.17:6). Навіть невіруючі керівники народу визнавали, що Христос перемінив учнів."А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були" (Дії.4:13).

Однак, якою б не була могутньою Божа присутність у Христі, на землі вона тривала лише три з половиною роки. Христос ніколи не покидав Палестину, відносно небагато людей бачили Його, - велика кількість Його сучасників не зустрічулися з Ним та не бачили Ісуса жодного разу. Саме тому Ісус обіцяв своїм учням: "І Я вблагаю Отця, - і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував - Духа правди"( Ів.14:16,17).

Після Христового вознесіння ця обітниця здійснилася. В день П'ятдесятниці Бог послав Свого Духа, щоб Він був постійно присутній у житті віруючих. Після П'ятдесятниці всі віруючі мали тверде переконання в присутності Бога.

Коли людина схиляється перед Христом і приймає Його, тоді Бог омиває всі її гріхи, наповнюючи водночас Своїм Святим Духом. З плином часу віруючий починає все більше усвідомлювати, що ніколи не буває сам один... Бог завжди поруч. Божа присунтість реальна, - ми теж можемо її відчути.

Я вже давно є християнином, але тільки недавно став усвідомлювати постійну Божу присутність. Я збагнув, що в автомобілі, на роботі, вдома, на прогулянці, відпочиваючи, - завжди і всюди я можу спілкуватися з моїм Богом. Господь завжди поруч, - Він бажає насолодитися дружбою зі мною.

Якщо б Ісус спілкувався зі мною особисто, то Він би сказав: "Я бажаю прощати твої гріхи і бути твоїм Господом, але теж хочу бути і твоїм найкращим другом. Я хочу, щоб ти говорив зі Мною і отримував від цього спокій, потіху,  мир та радість. Я хочу супроводжувати тебе протягом дня і бажаю, щоб ти ввесь цей час думав про Мене. Я хочу, щоб ти знав, що ти не самотній. Щоб ти не робив, куди б ти не пішов, - Я завжди хочу бути поруч, бо Я бажаю, щоб ти виявив і відчув Мою присутність у своєму житті. Я хочу бути твоїм співрозмовником".

Тому саме про це ми говоримо, коли кажемо, що молитва - це усвідомлення Божої присутності.

Я зрозумів, що молитва, - це, скорше, відносини, аніж форма висловлення. Це відносини людини з Богом, які випливають з того, що віруючий усвідомлює, що він живе в Божій присутності увесь свій день, в усіх обставинах свого життя.

Тому все наше життя, яке ми живемо на славу Божу може стати молитвою. Ми вчимося покладатися на Христа кожен день, щоб наше життя на цій землі, у секулярному суспільстві нагадувало Ісусове життя. Це і є "безперестанною молитвою" (1Сол.5:17).

Чи Ваша молитва справді стала щоденним спілкуванням з Богом, - яскравим та живим усвідомленням Його реальної присутності? (за С.Джозефом КІДДЕРОМ, професором Університету Ендрюса, США)

-->
-->

-->

Евгений III папа римский.
Булла с объявлением Второго Крестового похода
Папа Евгений III
Quantum praedecessores

Евгений епископ, слуга слуг Божиих, премноголюбимому во Христе сыну своему Людовику [VII], славному королю франков, и возлюбленным сынам принцам, и всем верным Божиим, в Галлии утвержденным, - приветствие и апостольское благословение.
Cколь много предшественники наши, Римские Понтифики, трудились ради освобождения восточной Церкви, - о том узнали мы из рассказов древних и нашли в писаном виде в их деяниях. Ибо предшественник наш, блаженной памяти Папа Урбан [II], вострубил будто бы в трубу небесную и позаботился о том, чтобы поднять на избавление ее сынов святой Римской Церкви с разных концов земли. По гласу его те, что жили за горами, особенно же - храбрейшие и сильнейшие воители Французского королевства, а также и обитатели Италии, воспламененные жаром любви, сошлись вместе и, собравши весьма великое войско, проливши немало своей крови, споспешествуемые помощью Божией, освободили от мерзости языческой тот град, где Спаситель наш пожелал за нас пострадать и где оставил Он Свой славный гроб в память нам о Своих Страстях, - и многие иные города, от упоминания коих мы воздержимся, избегая многословия.
Города оные благодатию Божией и ревностью отцов ваших, по временам простиравших силу свою на их защиту и распространение имени Христова в тех краях, христиане сохраняют до сего дня; иные же города, принадлежащие неверным, они мужественно штурмовали. Но ныне по грехам нашим и самих тех людей, случилось то, о чем не можем мы поведать без великого горя и стенаний: град Эдесса, на наречии нашем именуемый Роэ [Rohais], коий также, покуда всю землю восточную держали язычники, единственный служил Богу под властью христиан, был взят, и многие из замков христианских были ими [язычниками] захвачены. Паче того: архиепископ оного города вместе с клиром и многими прочими христианами был убит, а мощи святых выданы на попрание ногами неверных и уничтожены. Посему ведаем и мы сами, и полагаем, что и от вашего знания, сие не укрыто, сколь великая опасность грозит Церкви Божией и всему христианству. Ибо известно, что величайшим доказательством благородства и честности будет, если то, что приобретено было отвагой отцов ваших, защищено будет вами, сынами их. Но если случится иначе, чего да не попустит Бог, бесстрашие отцов сынами будет унижено.
Посему мы призываем всех вас во Господе, просим, и повелеваем, и ради отпущения грехов предписываем, дабы те, кто суть Божии, и прежде всего - величайшие мужи и дворяне, отважно препоясались; и приложили усилия, противустав множеству неверных, ликующих в час, когда они нас победили, и так защитить восточную Церковь, освобожденную от их тиранства столь великим пролитием крови отцов ваших, как мы уже говорили, и вырвать из рук их немалые тысячи плененных ваших братьев, дабы достоинство имени христианского во дни ваши возвысилось, и дабы доблесть, по всему миру славимая, осталась нетронутой и неколебимой. Да будет примером для вас добрый Маттафия, который, дабы сохранить законы отцов своих, нимало не поколебался подвергнуть себя с сынами своими и родными опасности смерти и оставить все, чем владел в мире, и который в конце концов, споспешествуемый помощью Божией, после многих трудов возобладал, как и потомство его, над врагами своими.
Далее, мы, с отеческой заботою предусматривая ваше спокойствие и лишения оной Церкви, властью, данной нам от Бога, даруем и подтверждаем тем, кто, побуждаемый верностью, решит предпринять столь святой и столь необходимый труд и свершение, то отпущение грехов, что установил вышеупомянутый предшественник наш Папа Урбан; и повелеваем, дабы их жены и сыновья, а также их собственность и владения оставались под защитою нашей, архиепископов, епископов и прочих прелатов Церкви Божией. Далее, апостольской властию мы запрещаем предъявлять иски в делах относительно чего-либо, чем они владели во дни мира, когда приняли крест, до тех пор, пока не будет получено надежное известие об их возвращении или гибели. Далее, поскольку те, кто сражается ради Господа, никоим образом не должны облачать себя в дорогие одежды или оснащаться чем-либо для собственной роскоши, брать гончих или соколов, или что-либо еще, предвещающее блуд, мы взываем к благоразумию вашему во Господе, дабы те, кто решили предпринять столь святой труд, не стремились к подобным вещам, но во всей силе явили ревность и усердие в том, что касается оружия, коней и прочего, что потребно для сражений с неверными. Те же, кто угнетен долгом и с чистым сердцем начинает столь святое путешествие, не должны уплачивать проценты за прошедшее время, и если они сами или кто-либо еще за них обязан присягой или клятвой в каком-либо деле, связанном с процентами, то мы своей апостольской властию их разрешаем. Им дозволяется также, когда их родственники, будучи предупреждены, или сеньоры, к феодам которых они принадлежат, не желают или не могут ссудить им денег, свободно и без всякого права рекламации отдавать свои земли или иную собственность в заклад церквам, духовным лицам или любым иным верным. В согласии с установлением вышеназванного нашего предшественника, властью Бога всемогущего и св. Петра, главы апостолов, возложенной на нас Богом, мы даруем таковое прощение и отпущение грехов, дабы тот, кто набожно предпримет столь священное странствие и завершит его, или же умрет во время оного, обрел отпущение всех своих грехов, которые исповедует с сердцем смиренным и сокрушенным, и получит плод вечного воздаяния от Того, Кем все исчислены.

Дано в Ветралле, в декабрьские календы (1 декабря 1145 г.).
 

*******************************************************



ОХ,  ЦІ  КЛЯТІ  СЕКТАНТИ…

Виконавчий директор Інституту релігійної свободи Максим ВАСІН:

«У законодавстві України не використовується слово «секта», і, за офіційними даними, держава не зареєструвала жодної релігійної громади деструктивного спрямування. У нашому суспільстві цей термін набув суто негативних  обрисів і є образливим щодо будь-якої релігійної людини.

Тому такі вислови, як і інші лайливі випади в політичних дискусіях, не є коректними й етичними. Адже кожна людина має право на повагу до своєї гідності та конституційну гарантію вірити в Бога, відповідно до конфесійної традиції або взагалі не вірити»

(Із інтерв’ю з Максимом Васіним, стаття Наталії Васюнець, «Віра з розрахунку», газета «ЕКСПРЕС», 21.07.2011 р.)

Отож, на замітку католикам, православним та всім тим, які часто звикли розкидатися словом «сектанти».

Шановні християни! 
Ви серйозно ризикуєте відповісти за порушення законодавства України щодо прав та свобод громадянина, де «кожна людина має право на повагу до своєї гідності та конституційну гарантію вірити в Бога, відповідно до конфесійної традиції або взагалі не вірити». 
Тому задумайтеся над етикою нашого міжконфесійного діалогу, - сприятиме це йому, чи шкодитиме.

«Хто побачив увесь світ, що висить на волосинці Божого Милосердя, той пізнав істину… Хто мав видіння рідного міста, перевернутого догори дном, той побачив його справжнім… Людина, яка бачила ієрархію, перевернуту догори ногами, завжди матиме легку усмішку, коли чутиме про її прерогативи»

      (Г.К. Честертон, Святий Франціск Асизький, 1976)

 



Дбайте спочатку про свого ближнього  –  Бог вас зрозуміє правильно.

Через дітей та квіти Бог найзрозуміліший…

                                                 (невідомий автор)

-->

          Tomáš   ŠPIDLIK

«У християнському розумінні духовною є та людина, в якій перебуває Святий Дух. Духовне життя – це життя в Дусі та із Святим Духом, бо «…любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам»Рим.5:5 («U źrodel šwiatlosci», Warszawa, 1991)

Ellen G. WHITE

"Божий характер виражається в Його Законі, тому для того, щоб ти був у згоді з Богом, кожна твоя дія повинна співвідноситися з вимогами Його святого Закону"

 (Christ's object lesson)

Ж.П. САРТР

«Свобода людини випереджує її сутність, вона є умовою, завдяки якій людська сутність стає можливою. Сутність буття людини міститься у її свободі. Отож, те, що ми звемо свободою, невіддільно пов’язане з буттям «людської реальності». Про людину не можна сказати, що вона спочатку існує, а потім є вільною; між існуванням людини та її свободою немає різниці» («Людина та її вартість»).

Владимир СОЛОВЬЕВ

«Нравственный смысл жизни первоначально и окончательно определяется самим добром, доступным нам внутренне через нашу совесть и разум, поскольку эти внутренние формы добра освобождены нравственным подвигом от рабства страстям и от ограниченности личного и коллективного себялюбия.»

«Без чистоты добра, без возможности во всяком практическом вопросе различить добро от зла безусловно и во всяком единичном случае сказать «да» или «нет» жизнь была бы вовсе лишена нравственного характера и достоинства; без полноты добра, без возможности связать с ним все действительные отношения, во всех оправдать добро и все добром исправить жизнь была бы одностороннею и скудною»

«Внутренними свойствами добра определяется жизненная задача человека; ее нравственный смысл состоит в служении Добру чистому, всестороннему и всесильному» («Нравственный смысл жизни в его предварительном понятии»)