Сім'я під загрозою
Як відомо, сім’я – це не винахід суспільства та не власна ініціатива людей. Інститут сім’ї установив Господь Бог ще на зорі існування людства. Книга Буття описуючи створення перших людей, подає нам слова Бога: «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут.1:28) та «Покине тому чоловік свого батька та матір, та й пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом.» (Бут.2:24). Сам Бог у своїй любові та мудрості вирішив заснувати першу сім’ю, щоб люди у ній, відчуваючи любов один до одного, були щасливими. Згодом, у Новому Завіті Ісус Христос підтвердив цю істину словами: «Тому-то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, - людина нехай не розлучує!» (Мт.19:6).
Отож, сім’я за Божим задумом, повинна б бути християнською та мати величну, світлу та святу мету.
Проте впродовж історії людства ми спостерігаємо, що сім’я постійно знаходилася в агресивному середовищі, яке звідусіль їй загрожувало. Перший і найстрашніший її ворог – це сатана, який протистоїть Богові та всьому тому, що Він установив. Цей ворог спокусив перших людей та призвів їх до гріха. Дуже скоро цей гріх вніс холодок недовіри Адама до жінки, бо вони стали обвинувачувати одне одного перед Богом. У них з’явився егоїзм, бо намагалися виправдати свій грішний вчинок...
Загроза християнській сім’ї існувала завжди і всюди, продовж цілої історії існування людства та дуже часто досягала своєї мети – розривалися сім’ї, руйнувалися людські долі. Це завжди призводило до аморальності, жорстокості, сирітства дітей, ненависті, помсти та болю зламаних людських сердець. Враз із сім'єю руйнувалася і сама людина…. А потім ці уламки розбитих сімей розбивали інші людські сім’ї, а вони, в свою чергу – ще інші сім’ї… А скривджені діти не змогли створити своїх сімей… бо не жили у нормальній сім’ї та навіть не знали якою ж має бути християнська сім’я. Таким чином починалася ланцюгова реакція глобального зла, яке нищило все навколо… Таким є страхітливий результат зруйнованих християнських сімей. А із сімей, як відомо, складається народ.
Ця загроза не припиняється і в наш час, навпаки – вона стає вишуканішою, вдало замаскованою, але саме тому є підступною, найбільше небезпечною та руйнівною. Сьогодні ворог людини досяг апогею своєї люті. Він активно діє на сім’ю у суспільстві, вміло використовуючи соціальні інструменти, - створює реальну загрозу для цілісності сім’ї, для її любові, радості та щастя, навіть щодо самого її існування, як християнської сім’ї. Ця загроза має безліч різноманітних форм та методів, про які кожна людина добре знає та на собі відчуває.
Для прикладу, у нас, на Західній Україні, через специфіку прикордонного району ось уже більше двох десятиліть існує проблема закордонного заробітчанства. Це переважно жінки та матері, які вирушають в різні країни, щоб хоч якось покращити фінансове становище своєї сім’ї. І що ж ми бачимо? На перших порах це справді покращує матеріальне становище цих сімей, але невдовзі приносить більше біди та горя, ніж було досі… Здебільшого жінкам-заробітчанкам вдається вивчити іноземну мову та звичаї країни, де вони працюють та перетерпіти різні приниження й важку працю. Тож вони, не маючи кращої перспективи на Україні, продовжують жити і працювати за кордоном довгі роки. А тим часом їхні чоловіки та діти, отримуючи кошти від матері та дружини, звільняються з роботи, вживають алкоголь та наркотики… Чоловіки заводять коханок та ведуть паразитичний спосіб життя. Діти позбавлені любові матері ростуть егоїстами та користолюбними. Страшне в тому, що всіх, - матір, батька та дітей задовольняють такі нові обставини життя і вони не бажають їх змінювати. Коли жінці вдається на короткий час приїхати додому і побачити жалюгідний стан своїх рідних, то запитує: «Кому я тут потрібна? Чоловік та діти живуть без мене і вже пристосувалися, - їм добре. Я для них непотрібна! Їм потрібні лише мої гроші… Що ж мені робити? Повертатися додому?!» Тому постає справедливе запитання: Чи така сім’я є щасливою? Чи можна назвати це сім'єю? Як бачимо, такий спосіб життя не має майбутнього. Таким чином, – розбита ще одна християнська сім’я. Тривожить те, що це не поодинокий випадок, а типове для таких сімей….
Загроз сім’ї у наш час є стільки, що їх і не перелічити. Важливим для християнської сім’ї є те, яким чином протидіяти цим загрозам, щоб наші зусилля були ефективними.
Ми розуміємо, що власними людськими зусиллями, навіть геніальними, ми неспроможні протидіяти цій загрозі, бо її започаткувала не людина, а диявол. Але існують методи та засоби, щоб їй протидіяти. Ці засоби та методи справді є ефективними, бо вони нам подані Богом , який поспішає рятувати наші сім’ї.
Я – християнин та проживаю у своїй сім’ї ось уже більше 20-ти років. Ми з дружиною виховуємо двох наших дітей, - сина та дочку, вони підлітки. На початку нашого становлення, як сім’ї ми пережили складні духовні та матеріальні проблеми та й час був нелегким… Тож сьогодні ми на собі відчуваємо всю цю загрозу, яка чигає на нас і на наших дітей, - це є нашим практичним щоденним життя, бо у іншому випадку мої думки та слова були б тільки теорією.
Яким чином я і моя сім’я протидіє цій загрозі?
Я переконаний, що християнська сім’я може бути морально здоровою та мати справді хорошу перспективу тільки тоді, коли кожна із осіб, - чоловік, жінка та діти матимуть міцний та близький духовний зв'язок із Богом на своєму особистісному рівні. Я знаю, що коли цей зв'язок справді міцний, щирий та сповнений довір'я до Господа, то лише тоді моя сім’я може бути справді здоровою християнською сім'єю, у якій завжди при допомозі Божої благодаті, вибудовуватимуться та розвиватимуться наші міжлюдські відносини. Щодня у нашій сім’ї ми вчимося слухати і розуміти одне одного, відчувати та підтримувати, прощати та любити…
Отож, коли людина має мир із Богом та виконує в своєму житті Його святу волю, то лише тоді спроможна бути щасливою. Двоє таких людей творять сім’ю, в якій народжуються діти. Тому одразу ж постає нагальна потреба виховання дітей на міцних християнських засадах. Молода сім’я намагається більше часу проводити разом у приємному спілкуванні із дітьми. Це спілкування буде освячене Богом тоді, коли там лунатиме спільна молитва, яка дивовижним чином скріплює сім’ю та робить наші взаємовідносини тіснішими. Спробуйте помолитися вголос разом з вашою дружиною, чи чоловіком, разом із вашими дітьми…. Погляньте, як це гарно впливатиме на вашу сім’ю.
У наш час величезну загрозу для сім’ї несе індивідуалізм у його спотвореному вигляді. Кожен у сім’ї живе своїм життям; батьки працюють, а потім втомлені повертаються додому і хочуть побути на самоті, а діти – хто куди, більшість в соціальних мережах, бо їм уже не цікаво проводити час з ровесниками, чи займатися спортом. Вони теж шукають час для самотності, роблячи даремні спроби жити своїм віртуальним життям… Сім’я дуже мало часу приділяє для взаємного спілкування. Знаходьте для цього час! У сімейному спілкуванні ви віднайдете те, що загублено, - дорогоцінне розуміння, взаємну підтримку та любов, а вони є фундаментом християнської сім'ї.
Дуже ефективним у наших християнських сім’ях є спільний відпочинок на лоні природи… Там ми можемо бачити дивну красу природи та розмовляти про вічну Божу красу…. Це так об’єднує сім’ю та зміцнює нашу віру!
Для моєї християнської сім’ї є важливим спільне перебування у церкві на богослужінні. Слухаючи проповідь, ми вчимось від самого Бога, як правильно слід жити; як вірити та любити, як прощати та надіятися.
А коли на землю спуститься тихий вечір, тоді наша сім’я після звичайного трудового дня збирається разом. Ми з дітьми розгортаємо Біблію, - читаємо та молимось, а потім роздумуємо і обговорюємо прочитане…. Це дуже могутньо впливає на нашу сім’ю та на кожного з нас. Воно навчає та виховує нас, підбадьорює та надихає, спрямовує та дає нову силу жити далі.
Кожна християнська сім’я має свої проблеми, і ми їх маємо, але ми з дружиною та дітьми молимося і просимо Бога, щоб Він допоміг ці проблеми вирішити; дав нам відповідної мудрості та вміння. Ми довіряємо Богові і віримо, що всі загрози, які насуваються на нашу сім’ю будуть зупинені самим Богом та Його святою благодаттю, а коли і вдарять на нас, то Він заступиться за нас і з Божою силою ми їх подолаємо.
Для нас особливо цінними є слова апостола Павла, які він пише до Ефесян, їх ми часто читаємо в нашій сім’ї: «А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» та « Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих» (Еф.4:32; 6:18).
