Зупиніться на дорогах своїх!
У важкі та драматичні дні коли наближався наступ вавилонської армії на Єрусалим (605-586р. до Р.Х.) Господь через пророка Єремію звертається до свого народу з остереженням. Цим остереженням Бог хоче попередити про небезпеку та закликати народ до покаяння, бо саме гріховне життя людей стало причиною того, що Господь допускає захоплення та зруйнуваття Єрусалима вавилонською армією: "Ось Я приведу іздалека народ на вас, о доме Ізраїлів..."(Єр.5:15) Господь знає, що лише покаяння ізраїльтян зможе запобігти величезній руїні тому закликає: "На дорогах спиніться своїх та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, - то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!"(Єр.6:16).
Чому Господь через пророка закликає до зупинки?
На перший погляд здається, що життя ізраїльтян мчить уперед своїм звичним чином; кожен живе, як хоче, щоб осягнути свою мету. Проте існує велика небезпека помчатись не в тому напрямку... Саме тому, щоб люди це усвідомили, Господь закликає не тільки сповільнити темп їхнього життя, але й повність зупинитися: "На дорогах спиніться своїх..."
Бог любить свій народ тому бажає, щоб той зупинився. Звичайно, сенс не у самій зупинці, а у тому, що може отримати народ, зупинившись. Мета цієї зупинки в іншому:
1. Щоб народ та кожна людина змогли зробити перевірку та аналіз пройденого шляху, - чи усі бігли в правильному напрямку.
2. Щоб переосмисливши і виявивши свою помилку народ, зміг розглянутись та "спитати про давні стежки" та про "добру дорогу". У духовному сенсі розглянутись потрібно у двох напрямках: горизонтальному, - моє ставлення до ближніх та вертикальному - моє ставлення до Бога. Таким чином слід було народові покаятись і повернутись із своїх доріг до доброї дороги, колись вказаної Богом та нею прямувати.
3. Щоб надалі, врахувавши свої помилки, уже обережніше мчатись вперед, роблячи час від часу зупинки у своєму житті, щоб не помилитись.
Не тільки в часи пророка Єремії Господь закликав людей зупинитись. Давид у псалмі 45(46):11 пише:"Зупиніться (рос. остановитесь) та знайте, що Я - Бог, піднесусь між народами, піднесусь на землі!"
Дуже часто і в наш час Господь закликає людину зупинитись. Мета у Господа лише одна, - щоб людина змогла озирнутись і розглянутись навкруги та, перевіривши чи правильною дорогою рухається, обережніше рухалась уперед.
Серед шаленого нашого темпу життя людина, особливо мешканець великого міста повинен рухатись в такому ж самому темпі, щоб не відстати та все встигнути. Такий темп життя вкрай небезпечний не лише у соціально-економічному вимірі, але й у духовному. Щоб не помилитись у напрямку своєї життєвої дороги та щоб не збитися з правильного курсу людині потрібна зупинка.
Заповіді Божі - дороговказ для людини.
Даючи Своєму народові Заповіді, Господь промовив:"Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля - Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим."(Вих.19:4-6). Отже, за Божим задумом, цей народ мав стати Божим народом, веденим самим Господом, назавжди пов'язаним із Своїм Творцем у своєрідному Завіті, він повинен надалі слухатися Бога за йти за Ним.
Люди погодились і сказали:"Усе, що говорив Господь,- зробимо!" (Вих.19:8).
Таким чином народ урочисто уклав Завіт із самим Богом, визнаючи Його найвищу владу, підкоряючись Його авторитетові та слухаючись Його керівництва у своєму житті.
Декалог - це короткий Божий виклад головних моральних принципів, які спрямовані до всього людства, у всі часи. "Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!"(Екл. 12:13).
Десять Заповідей - це взірець поведінки людини, даний Богом для усього людства. Декалог визначає ставлення людини до свого Творця і Викупителя, наші обов'язки стосовно людей. Порушення Божого Закону Святе Письмо називає гріхом: " Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх - то беззаконня"(1 Ів.3:4).
Як віддзеркалення Божого характеру, Декалог за своєю суттю є моральним, духовним та загальним, який включає універсальні принципи. "Господній Закон досконалий, - він зміцнює душу"(Пс.18:8) та "Тому-то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра"( Рм.7:12).
Заповіді Божі, як життєвий дороговказ віддзеркалюють Господній характер, Його любов, волю та наміри стосовно людини. Вони вимагають досконалого послуху, бо "Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає"(Як.2:10).
Послух цьому моральному Закону, як фундаментальним життєвим правилам є необхідним для нашого спасіння. Христос сказав:"Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді"(Мт.19:17). Цей послух можливий лише завдяки силі Святого Духа, який перебуває в нас.
Христос - Дорога до Отця.
Ісус Христос сказав:" Я - дорога, істина і життя..." (Ів.14:6).
Христос - це дорога від землі до небес. Своєю людською природою Він торкається землі, а Своєю Божественністю - небес. Він є драбиною, яка єднає небо та землю: "Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються" (Ів.1:51, пор.Бут.28:12).
Через Його втілення і хресну смерть була освячена "нова і жива дорога" (див.Євр.10:20). Іншого засобу спасіння немає, іншого Спасителя не існує: "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали"(Дії 4:12).
Ісус Христос промовив:"Я світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не ходитиме у темряві той, але матиме світло життя"(Ів.8:12). Християнин слідуючи за Христом, не блукатиме в темряві, а йтиме вірною Христовою дорогою до Отця. Тому Христос закликає кожну людину прийти до Нього:"Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою!"(Мт.11:28).
Щоденний пошук Господнього шляху.
"Всі християни, а особливо керівники Церкви повинні щодня шукати шлях Господній. Вони не мають права вибирати власну дорогу, бо поступаючи так вони будуть ходити у тьмяному світлі, яке вони самі ж запалили. Один лише Бог повинен бути їхнім Провідником. Хто прагне до більш широкого поля діяльності, хто хоче мати більшу свободу, ніж та яка визначена для них Богом, хто не робить Його своїм єдиним Порадником, своєю мудрістю, освяченям та праведністю, той ніколи не отримає вінка вічного життя.
Щодня душа християнина потребує віри у Христа. Ті, які п'ють із цього щедрого Джерела ніколи не шукатимуть свого. Вони усвідомлюють, що не можуть вийти за межі Божих володінь, бо Бог володіє повсюдно. Той, хто повністю згідний прийняти поручення звиш, буде натхненний Божими обітницями, стараючись творити правду та правосуддя.
Мати непохитне довір'я до Бога, бути вірним виконавцем Його Слова - це значить слідувати безпечним курсом. Послідовники Христа, які працюють, дивлячись лише на Божу славу, будуть мати небесну мудрість"(Е.Уайт, Свідоцтва для Церкви, т.8 стор.115(141).
У важкі та драматичні дні коли наближався наступ вавилонської армії на Єрусалим (605-586р. до Р.Х.) Господь через пророка Єремію звертається до свого народу з остереженням. Цим остереженням Бог хоче попередити про небезпеку та закликати народ до покаяння, бо саме гріховне життя людей стало причиною того, що Господь допускає захоплення та зруйнуваття Єрусалима вавилонською армією: "Ось Я приведу іздалека народ на вас, о доме Ізраїлів..."(Єр.5:15) Господь знає, що лише покаяння ізраїльтян зможе запобігти величезній руїні тому закликає: "На дорогах спиніться своїх та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, - то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!"(Єр.6:16).
Чому Господь через пророка закликає до зупинки?
На перший погляд здається, що життя ізраїльтян мчить уперед своїм звичним чином; кожен живе, як хоче, щоб осягнути свою мету. Проте існує велика небезпека помчатись не в тому напрямку... Саме тому, щоб люди це усвідомили, Господь закликає не тільки сповільнити темп їхнього життя, але й повність зупинитися: "На дорогах спиніться своїх..."
Бог любить свій народ тому бажає, щоб той зупинився. Звичайно, сенс не у самій зупинці, а у тому, що може отримати народ, зупинившись. Мета цієї зупинки в іншому:
1. Щоб народ та кожна людина змогли зробити перевірку та аналіз пройденого шляху, - чи усі бігли в правильному напрямку.
2. Щоб переосмисливши і виявивши свою помилку народ, зміг розглянутись та "спитати про давні стежки" та про "добру дорогу". У духовному сенсі розглянутись потрібно у двох напрямках: горизонтальному, - моє ставлення до ближніх та вертикальному - моє ставлення до Бога. Таким чином слід було народові покаятись і повернутись із своїх доріг до доброї дороги, колись вказаної Богом та нею прямувати.
3. Щоб надалі, врахувавши свої помилки, уже обережніше мчатись вперед, роблячи час від часу зупинки у своєму житті, щоб не помилитись.
Не тільки в часи пророка Єремії Господь закликав людей зупинитись. Давид у псалмі 45(46):11 пише:"Зупиніться (рос. остановитесь) та знайте, що Я - Бог, піднесусь між народами, піднесусь на землі!"
Дуже часто і в наш час Господь закликає людину зупинитись. Мета у Господа лише одна, - щоб людина змогла озирнутись і розглянутись навкруги та, перевіривши чи правильною дорогою рухається, обережніше рухалась уперед.
Серед шаленого нашого темпу життя людина, особливо мешканець великого міста повинен рухатись в такому ж самому темпі, щоб не відстати та все встигнути. Такий темп життя вкрай небезпечний не лише у соціально-економічному вимірі, але й у духовному. Щоб не помилитись у напрямку своєї життєвої дороги та щоб не збитися з правильного курсу людині потрібна зупинка.
Заповіді Божі - дороговказ для людини.
Даючи Своєму народові Заповіді, Господь промовив:"Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля - Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим."(Вих.19:4-6). Отже, за Божим задумом, цей народ мав стати Божим народом, веденим самим Господом, назавжди пов'язаним із Своїм Творцем у своєрідному Завіті, він повинен надалі слухатися Бога за йти за Ним.
Люди погодились і сказали:"Усе, що говорив Господь,- зробимо!" (Вих.19:8).
Таким чином народ урочисто уклав Завіт із самим Богом, визнаючи Його найвищу владу, підкоряючись Його авторитетові та слухаючись Його керівництва у своєму житті.
Декалог - це короткий Божий виклад головних моральних принципів, які спрямовані до всього людства, у всі часи. "Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!"(Екл. 12:13).
Десять Заповідей - це взірець поведінки людини, даний Богом для усього людства. Декалог визначає ставлення людини до свого Творця і Викупителя, наші обов'язки стосовно людей. Порушення Божого Закону Святе Письмо називає гріхом: " Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх - то беззаконня"(1 Ів.3:4).
Як віддзеркалення Божого характеру, Декалог за своєю суттю є моральним, духовним та загальним, який включає універсальні принципи. "Господній Закон досконалий, - він зміцнює душу"(Пс.18:8) та "Тому-то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра"( Рм.7:12).
Заповіді Божі, як життєвий дороговказ віддзеркалюють Господній характер, Його любов, волю та наміри стосовно людини. Вони вимагають досконалого послуху, бо "Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає"(Як.2:10).
Послух цьому моральному Закону, як фундаментальним життєвим правилам є необхідним для нашого спасіння. Христос сказав:"Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді"(Мт.19:17). Цей послух можливий лише завдяки силі Святого Духа, який перебуває в нас.
Христос - Дорога до Отця.
Ісус Христос сказав:" Я - дорога, істина і життя..." (Ів.14:6).
Христос - це дорога від землі до небес. Своєю людською природою Він торкається землі, а Своєю Божественністю - небес. Він є драбиною, яка єднає небо та землю: "Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються" (Ів.1:51, пор.Бут.28:12).
Через Його втілення і хресну смерть була освячена "нова і жива дорога" (див.Євр.10:20). Іншого засобу спасіння немає, іншого Спасителя не існує: "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали"(Дії 4:12).
Ісус Христос промовив:"Я світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не ходитиме у темряві той, але матиме світло життя"(Ів.8:12). Християнин слідуючи за Христом, не блукатиме в темряві, а йтиме вірною Христовою дорогою до Отця. Тому Христос закликає кожну людину прийти до Нього:"Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою!"(Мт.11:28).
Щоденний пошук Господнього шляху.
"Всі християни, а особливо керівники Церкви повинні щодня шукати шлях Господній. Вони не мають права вибирати власну дорогу, бо поступаючи так вони будуть ходити у тьмяному світлі, яке вони самі ж запалили. Один лише Бог повинен бути їхнім Провідником. Хто прагне до більш широкого поля діяльності, хто хоче мати більшу свободу, ніж та яка визначена для них Богом, хто не робить Його своїм єдиним Порадником, своєю мудрістю, освяченям та праведністю, той ніколи не отримає вінка вічного життя.
Щодня душа християнина потребує віри у Христа. Ті, які п'ють із цього щедрого Джерела ніколи не шукатимуть свого. Вони усвідомлюють, що не можуть вийти за межі Божих володінь, бо Бог володіє повсюдно. Той, хто повністю згідний прийняти поручення звиш, буде натхненний Божими обітницями, стараючись творити правду та правосуддя.
Мати непохитне довір'я до Бога, бути вірним виконавцем Його Слова - це значить слідувати безпечним курсом. Послідовники Христа, які працюють, дивлячись лише на Божу славу, будуть мати небесну мудрість"(Е.Уайт, Свідоцтва для Церкви, т.8 стор.115(141).
Немає коментарів:
Дописати коментар